Були на похороні одного професора. Церемонія затяглася. Попереду стояло сімейне подружжя
– молода жінка з чоловіком — благородним старим літом десь вісімдесят з хвостом, мабуть соратником померлого. Йому вже явно не стояло і дружина час від часу голосно шепотіла йому: “Потерпи, любий, недовго залишилося, я ж терплю!”
