Розмова наприкінці січня у кремлівської ялинки.
– Дімочко, коли ти викинеш ялинку?
– А воно мені потрібне? Ото повернеться навесні Вовочка, і сам викине!

Вчителька викликала Вовочкиного тата, і каже йому:
– Ваш син другий тиждень наполегливо запрошує мене до ресторану.
– А це ви правильно робите, що одразу не погоджуєтесь.

Телефонний дзвінок Вовочка знімає слухавку:
– Так?
– Алло, Машеньку можна?
– Ні, у неї зайнятий рот. Хто це? Коли я закінчу, вона передзвонить. Вішає слухавку і каже:
– Не туди потрапили.

Вовочка спізнився до школи і каже училці:
– Допомагав бабусі перейти на наступний рівень!

Вовочка питає у Танечки:
– Тань, ти як жінка гаряча? Танечка:
– Не знаю, але коли з горщика встаю, пара йде.

Підходить Вовочка до ГИБДДешнику і каже:
– Це не ваше жезло випадково. Старшина сумно відповідає:
– Ні. Я свій втратив…

Тато вчить Вовочку:
– Знай, синку! Якщо батько рибалка, то й діти у воду дивляться! Вовочка:
– То ти ж у мене гінеколог!

Марь Іванна:
– Вовочко, дай пояснення слова “ображати”. Вовочка:
– “Оскарблювати”, Марі Іванно, це принижена жінка, яка отримала “Оскара”.

– Одружуюсь з хімічкою,
– повідомляє Вовочка батькам.
– А де ви житимете?
– Поки що на столі в кабінеті хімії, а там подивимося…

Вовочка пише листа:
– Дорогий Дідусю Мороз, зроби так, щоб мої батьки знову любили один одного.
– І щоб робили це якось різноманітніше, а то від нудьги здохнути можна.