Вовочка одягає на черевики калоші. Мама каже йому:
– Вовочко, на вулиці сухо
– бруду немає.
– А я знайде.

Мариванна:
– Вовочко, хто тобі домашні завдання робив? Вовочка:
– Я не знаю! Чесно, я вже заснув.

Вовочка кричить із ванної:
– Мамо, ти мені якусь сорочку погладила? З короткими рукавами чи з довгими?
– З короткими, а чому ти питаєш?
– Щоб знати, куди мити руки.

Вчителька:
– Вовочко, чому ти знову спізнився? Вовочка:
– Ну, Марю Іванівно, ну ви ж самі казали, що вчитися ніколи не пізно!

Вовочка каже батькові:
– Тату, ти ж обіцяв сходити до зоопарку.
– Батько обіцяв
– батько сходив!

Вовочка проходить із мамою біля пам’ятника Петру I і питає в неї:
– Мам, а мам, а чого це у коня там знизу стирчить? Та, почервонівши, каже йому:
– Ти знаєш, спитай краще про це у тата. Він тобі й пояснить. На другий день Вовочка, проходячи повз пам’ятник, питає у батька:
– Тату, а тату, а чого це у коня там знизу стирчить? Той, зніяковівши, відповідає:
– Ну, розумієш, ну загалом, ну це дещо: На наступний день мама питає у Вовочки:
– Ну, синку, пояснив тобі тато, що це? Вовочка:
– Так, він сказав, що це дещо. Мама обурено:
– Це в нього
– дещо, а тут, що треба!!!

Лежать тато, мама та Вовочка в ліжку (Вовочка посередині). Тато пхає Вовочку і каже:
– Скажи мамі, що тато запрошує її покататися паровозиком.
– Мама сказала, що не хоче.
– Скажи мамі, що тато ще раз запрошує її покататися паровозиком.
– Мама сказала, що все одно не хоче. Через деякий час мама штовхає Вовочку і каже:
– Скажи татові, що я згодна покататися з татом на паровозику.
– Батько сказав, що він уже поїхав на ручній дрезіні.

У школі, на уроці, розповідають історії про зиму. Вовочка:
– Іду я, значить, повз ріку
– а там, на льоду, справляють свою потребу вовки…
– Фу, Вовочку, як незручно!
– Звичайно, незручно
– ноги роз’їжджаються!

– Тіто Таня, а Вовочка вийде на вулицю?
– Так! Через півгодини він зараз іграшки прибирає.
– Ееєєєє…….. Через півгодини ми вже ніякі не будемо…

На уроці літератури:
– Діти, який історичний персонаж прийняв смерть від свого коня? Вовочка, відірвавшись від порнографічного журналу:
– Катерина Друга!
– Як Катерина Друга?!
– Ви б, Маріє Іванівно, ТАКИЙ прийняли
– одразу б луснули, а вона ще терпіла…