Знаєте чому вірші прийнято читати, стоячи на табуретці? Щоб занудьгували гості могли легким рухом ноги закінчити вечір поезії!

— Мила, пам’ятаєш, ти казала, що я дарую тобі мало м’яких звірят? Ось.
– Господи! Мертвий щур! – Але я переламав їй кістки, вона м’яка.

Зі зведення новин: “Вчора в передмісті сталася жахлива катастрофа: в районі цвинтаря впав аероплан. Рятувальники вже знайшли 967 трупів, з кожною годиною кількість загиблих збільшується”.

— Що це ти в нас на асфальті намалював? Сонечко? Гарно. А це? Кошеня? Коли домалюєте будиночок, нарешті обведіть труп, лейтенант.

Образливо, коли дочекалася хлопця з армії, а він тебе з в’язниці
– ні.

Боря все дитинство провів з батьком на риболовлі, тому він так і не навчився розмовляти.

Дві корови на м’ясокомбінаті:
– Слухай, а ти тут уперше? — Ні, блін, у другій!

Приходить мужик до лікаря.
– Сідайте… розповідайте — Лікарю! Така проблема: я багато говорю, але всі чомусь потім мені кажуть, що я мовчав, але ж я точно знаю, що говорив! Ось недавно випадок був — прийшов я до друга на весілля, всі встають по черзі, кажуть тости, п’ють за здоров’я нареченого та нареченої. Ну і я встав, узяв чарку і почав — привітав їх, побажав, випив горілку і сів. Друг до мене потім підходить і каже: “Ну ти нахабнів – встав, помовчав, жер горілку і сів!” Лікарю, що мені робити? Лікар, повільно піднімає голову, жмурячись, дивиться на мужика і каже: — Ну, і довго ми мовчатимемо??

— А Сашко вийде?
– Саша помер… — А скиньте м’яч!

Екскурсовод автобусом:
– А зараз ми проїдемо цю велику стіну, і ви побачите район, де всі кинули пити і курити. Пасажири пожвавішали. Кинулися до вікон автобуса. Скінчився мур… а за ним величезний міський цвинтар.