Весною знову розлилася річка Олена. Батьки відправили Вовочку в інше місто. Через тиждень від родичів приходить СМС:
– Заберіть Вовочку, краще надішліть повінь.

Вчителька
– Вовочці:
– Щоб завтра привів мені свого батька! Вовочка:
– Ага, зараз… Я вже однієї такої привів, то вже рік не можу назад забрати.

– Вовочко, які птахи найкорисніші для людини?
– Смажені, Маріє Іванівно.

Вчителька на батьківських зборах:
– На уроці хімії через досліди Вовочки постраждав увесь клас!
– Я вас зрозумів!
– Вибачте, ви
– тато Вовочки?
– Ні, батьки Вовочки евакуйовані з міста, я їхній сімейний сапер…

Вовочка на уроці літератури стоїть біля дошки і бубонить собі під ніс. Вчителька:
– Вовочко, читати треба з виразом! Вовочка в шоці:
– Маріє Іванівно, які вирази, це ж Пушкін!

Під час уроку директор зустрічає в коридорі Вовочку:
– Ну, за що тебе вигнали з класу?
– Я класовий ворог.

Батько запитує Вовочку:
– Ну, сину, ти вже великий, вибрав уже, ким хочеш бути, коли виростеш?
– Так, тату! Хочу бути мийником басейнів.
– І все?
– Ні, ще садівником, сантехніком та доставником піци. Батько задумався, почухав потилицю і кричить дружині:
– Чуєш, мамо! Схоже, він знайшов ту касету…

Онук-Вовочка питає у діда:
– Діду, де ліхтарик?
– А навіщо тобі ліхтар?
– На побачення йду. Дід відповідає:
– Я, онуку, на побачення у твої часи без ліхтарика ходив.
– Ну і подивися (тицячи на бабу пальцем), що ти в темряві знайшов.

– Чому ти плачеш, Вовочку?
– Мама сказала татові, що він слон. Тато відповів мамі, що вона курка.
– Ну то й що?
– А хто ж тоді я?

Вовочко, чому ти не сказав мені, що отримав двійку?
– Навчаюся зберігати військову таємницю.