Темніє. Батько кричить із балкона:
– Вовочку, ти думаєш іти додому?
– Думаю,
– відповідає син.
– Ну то й що?
– Тату, дай мені ще подумати.

– Вовочко! Ти де чув ці слова?
– Від тата, Марі Іванно. Він учора лише їх і говорив. А ще він сказав, що більше до вас не піде!

Іде Вовочка вночі за малою потребою в туалет, як бачить, що мама в тата смокче. Запитує маму:
– А що це ти татові робиш?
– Штучне дихання, синку.
– З якого часу тато хуем став дихати?

Вовочка миється з мамою в лазні і помічає у неї кучерявий трикутник.
– Що це таке, мамо?
– Це мочалка.
– Ну, у тата краще, та з ручкою.

Дача. Мама виходить на вулицю і бачить Вовочку, що захоплено запихає собі в рот брудного жирного дощового черв’яка.
– Вовочко!
– кричить вона з жахом.
– Ти що! Не можна їсти черв’яків. Вовочка здивовано:
– Чому? Мама, потихеньку приходячи до тями:
– Ну, як же, його матуся вилізе і не зможе знайти свого синочка! Вовочка, похмуро:
– Не вилізе.
– Чому?
– Я її вже з’їв.

Вовочка пише на уроці записку Маші:
– Маша виходь у вістібюль зробиш мені мінет; Маша пише відповідь:
– добре мине я тобі зроблю, але що таке вістібюль?

Тату, бухати зав’язуй, бо так у житті нічого й не побачиш.
– Не зрозумів, Вовчик!?
– Ну, дивися Катюшку в картоплі знайшли, Юрика в капусті, Петьку в малині, мене під черемхою, так і проп’єш всю мамину географію.

Вовочка знову накоїв ділів у школі. Мама його лає:
– Ну, чому ти не береш приклад з батька?
– Ма, та батько у в’язниці сидить.
– Так, але його незабаром випустять за зразкову поведінку.

Публічна оселя. Вовочка:
– Скільки?
– 50 у.о.
– А як я знизу?
– Від перестановки місць сума не змінюється!
– Мар’іва-а-анна!

– Вовочко, востаннє кажу, вимий за собою посуд!
– Ну й дякувати богові, що останній…