Анекдоти для дітей

Один сусід
– іншому:
– Ваня, я тобі так скажу. Дітям потрібно віддавати все найкраще! Виростуть
– все одно заберуть…

Збираюсь із сином у дитячий садок… Однією рукою вії фарбую, іншою його одягаю. Виходимо з дому, поспішаємо, спізнюємося, згадую про рукавиці:
– Сину, у тебе ручки не змерзли без рукавичок?
– Ні,- відповідає він,- у мене ніжки замерзли без чобітків.

Якби молитви дітей здійснювалися
– жодного вчителя не залишилося б живим.

На уроці вчителька запитує дітей, ким вони хочуть бути. Усі тягнуть руки.
– Олено, ким ти хочеш стати?
– Дорогою повією.
– Олено, як тобі не соромно… Петре, а ти ким хочеш бути?
– Кілером.
– Жах! Вовочко, ну а ти ким?
– Я будівельником!
– Молодець, Вовочку! А що ти хочеш збудувати?
– Кремль

– Куме, а у Порошенка діти є?
– Четверо.
– То я дивлюся, мені вдвічі гірше живеться, ніж за Януковича.

– Ви гріховні, діти?
– Так, патріархе!
– Я не чую!
– Так, патріарх!
– Ооооооооооооооооо! Ну тоді скидаємося по 600 рублів на очищення

Дружина з чорним поясом по карате
– це міцна сім’я, виховані діти, ввічлива свекруха, люблячий і вірний чоловік

Урок богослов’я у духовній семінарії:
– Діти! Скажіть мені
– Маленька, руденька, по деревах скаче, пухнастим хвостиком махає, горішки гризе? Ось ти Вовочка
– відповідай!
– Знаєте, отче Никоне, взагалі-то я думаю це білка, але оскільки це питаєте Ви
– то швидше за все це Ісус Христос.

Йдуть заняття у дитячому садку. Вихователька читає книжку.
– Девіз французьких революціонерів
– свобода, рівність, братерство. Вовочко, ти мене слухаєш?
– Слюся, МальІванно.
– Повтори, яким був девіз у французьких революціонерів?
– Свобода, лявенство…
– Стоп, Вовочко. Слухаємо мене далі.