Анекдоти для дітей

Найкращий спосіб розповісти дітям про податки
– з’їсти 13% від їхнього морозива.

Із донькою до лікаря ходили. Лікар показав картинки, на яких були намальовані корова, свиня, вівця та кінь, і попросив назвати цих тварин одним словом.
– Скотина! Лікар посміявся і сказав, що, взагалі-то, правильно, але треба сказати «домашні тварини». Доча не роздумуючи:
– Це вже два слова!

– А ось, пам’ятаю, у нас у дитсадку теж хлопець один був. Усіх бив. Окрім мене. Я був міцний, завжди здачі давав. За це мене й вигнали із садка.
– ???
– Ну, сказали, що охоронець не повинен битися з дітьми.

Вчителька біології вирішила практично довести учням про шкоду куріння. Бере черв’яка, кидає у склянку зі спиртом
– одразу здох. Кидає черв’яка у склянку з нікотином, теж здох. Кидає черв’яка у склянку із яєчним жовтком
– черв’як живе.
– Діти, який висновок із цього можна зробити? Вовочка:
– Якщо не пити і не курити, то в яйцях черв’яки заведуться!

– Я так хочу повернутися до дитячого садка! Зобов’язуюся спати вдень, не ламати іграшки і їсти манну кашу.
– Сходи до психіатра і скажи, що бачиш зелених чоловічків і чуєш їхні голоси. Дитячого садка не обіцяю, але все інше буде.

Урок російської мови у грузинській школі. Гоги:
– Вчитав, мій ручок не пашить! Вчитель :
– Гоги, ТВОЯ ручка не пашить, МОЯ ручка не пашить, ЙОГО ручка не пашить, ЇЇ ручка не пашить, ЇХ ручка не пише … Зрозуміло, даа?! Гоги:
– Зрозуміло, поганий ручок випускає наша промисловість!

Коротше, училка питає:
– Діти, що найшвидше на світі? Діти:
– Машина… літак… ракета. Один підводиться і каже:
– Найшвидше
– це думка. Ось я тут, а подумки можу бути в селі у бабусі. І тут підводиться Вовочка і каже:
– Маріє Іванівно, на мою думку, найшвидше
– це пронос. Чи не встигнеш подумати, як уже повні штани.

В Одеській школі за радянських років:
– Діти! Бога нема! Давайте все покажемо у віконце дулю! Абрашо, а чому ти не показуєш дулю?
– Якщо його нема, то кому її показувати? А якщо є
– навіщо псувати з ним стосунки?

Москва. До класу приходить нова вчителька і здається.
– Здрастуйте. Мене звуть Марія Іванівна. Я вболіваю за Спартак. Тепер кожен з вас, діти, нехай також представиться.
– Мене звуть Коля, я вболіваю за Спартак.
– Мене звуть Маша, я вболіваю за Спартак. Так доходить до останнього хлопчика.
– Мене звуть Вовочка, я вболіваю за Зеніт. Вчителька обурюється.
– Як ти можеш? Чому це ти вболіваєш за Зеніт!?!?
– Моя мама вболіває за Зеніт, мій тато вболіває за Зеніт, мої друзі вболівають за Зеніт і я вболіваю за Зеніт.
– І що? А якби твоя мама була повією, тато наркоманом, а друзі взагалі підараси, щоб ти тоді робив?!
– Тоді б я вболівав за Спартак.