Короткі анекдоти

– Я ж хороша. Подивись у мої очі: вони ж добрі.
– Вони п’яні.
– Одне іншому не заважає.

Хто рано встає, той весь день сумний.

– Фімо, що ви мені весь час підморгує?
– Ой, Цилю, це нервовий тик.
– Фіма, ви таки ошуканець і негідник! А я вже налаштована.

Чоловік, п’яний у дрова, приповзає додому з гулянки. Дружина зустрічає його з віником у руках. Чоловік падає перед нею навколішки і навзрид голосить:
– Люсю, не відлітай! Це було востаннє!

Буває, розмовляєш із людиною, а в неї такий погляд: світло горить, а вдома нікого немає.

Гарного бухгалтера знайти важко, тому Віра Павлівна вже двадцять років перебуває у федеральному розшуку.

– Онучку, йди їсти! Їжа на столі!
– Іду, баб…
– Іди, бо охолоне… Онук встає через комп’ютер і йде на кухню. Бабуся стрибає на його місце біля комп’ютера:
– Повівся, шмаркач!

– Тату, скажи, щоб слоники побігали.
– Стривай, вони втомилися.
– Ну, татусь, ну хай слоники ще побігають…
– Гаразд. Рота! Одягти протигази! Біго-о-ом марш!

– У мене новий бухгалтер 1951 року народження. Відібрав у нього рахунки, то він тепер рахує на комп’ютері в Блокноті, стовпчиком!