– Чи пограємо в марність буття по телефону?
– Давай. Ти де?
– У депресії та за крок від алкоголізму.
– Ммм. А що тобі?
– Іпотека, почуття провини та тягар прожитих років.
– О, так. Продовжуй. Я вже чіпаю свій диплом філолога і сумую.
– Повільно сідаю в куток і, обхопивши руками коліна, думаю про те, що зробила зі своїм життям. Вона нікчемна і занапащена мною.
– Я розплакався і закурив.
