Вовочка приходить до аптеки:
– Дайте мені упаковку презервативів!
– По-перше, це не для дітей,
– відповідає аптекар,
– а по-друге, нехай прийде тато і візьме потрібний розмір.
– По-перше, це не для дітей, а від дітей, а по-друге, це не для тата, а мама їде на курорт, і які там розміри будуть, вона ще не знає.

На уроці в школі:
– Діти, назвіть звіра, з яким не зможе впоратися людина сама.
– Тигр! Лев! Слон!
– Правильно, діти. А що думає Вовочка?
– Пісець, Маріє Іванівно.
– Коли ж з цим милим пухнастим звірком не зможе впоратися людина?
– Коли песець повний, Маріє Іванівно.

Вовочка взяв у матері тисячу рублів і сказав, що пішов до друзів грати в карти. За дві години дзвонить їй і каже:
– Мамо, корову можеш не доїти, вона вже не наша.

Повертається Вовочка пізно-пізно додому. На порозі зустрічає його батько.
– Ну що, знову вештався по бабах, пив, курив…
– Тату, заздрість
– погане почуття.

Батько маленького Вовочки купив пансіонат на морі. Марія Іванівна запитує на уроці Вовочку, скільки існує пора року.
– П’ять,
– каже Вовочка.
– Скільки?
– дивується вона.
– Весна, літо, осінь, зима та мертва пора.

– Вовочко, ти кого більше любиш: тату чи маму?
– У нас у сім’ї все по-іншому: тато любить маму, а я не втручаюся.

Вчителька:
– Вовочко, а правда, що багаті допомагають бідним?
– Правда Марія Іванівна!
– Наведи приклад!
– Ну от коли алкаш Вася із сусіднього під’їзду написав на батьковому Лексусі слово ЛОХ, тато сам оплатив йому лікування.

Зустріч випускників школи. Вчителька:
– Ну, як же ти живеш, Вовочку? Я пам’ятаю, як ти на жодне запитання не міг толком відповісти, все казав:
– Не знаю та Не знаю.
– А я й зараз те саме кажу. Але потім додаю:
– З’ясувати та доповісти.

– Діти, у кого білі яйця?
– У курки.
– Правильно. А хто сині? Вовочка:
– А в Петрова, я їх йому прищемив дверима…

– Вовочку, ти що там робиш?
– Козу ебу!
– Ну, дивись, тільки не кури…