Вчителька:
– Сьогодні, діти, ми відмінюватимемо дієслова. Я стою, ти стоїш, він стоїть, ми стоїмо, ви стоїте, вони стоять… Вовочка, повтори!
– Усі стоять!

Сидить Вовочка на уроці, нудьгує… Лунає стукіт у двері. Заходить директор школи, заводить симпатичну дівчинку і каже:
– Ось нова учениця, її звуть Настенька, вона з вами вчитиметься. Посадили дівчинку до Вовочки. Коли Вовочка балдів каже їй:
– Приходь сьогодні до мене додому, у мене батьки поїхали на дачу. Прийшовши додому і зробивши прибирання, Вовочка вирішує проблему, як затягти Настеньку в ліжко. Вирішує поставити пляшку вина, хорошу музику, сигарети тощо. А потім думка:
– Ні, нічого не вийде …. Вона ж відмінниця! Дзвінок у двері. Вовочка відчиняє двері і бачить Настеньку у шкільній формі. Вовочка здивовано:
– А чому ти у формі?
– То завтра ж до школи!

– Дев’ятирічний Вовочка лаявся матюком біля мами, яка чистила рибу.
– Мабуть, це єдиний випадок, коли людина отримала ляща карасей.

Вовочка вранці йде до спальні до батьків, але двері замкнені. Вовочка дивиться в замкову щілину, там батьки кохаються. З похмурим виглядом він повертається до себе:
– І ці люди! І ці люди забороняють мені колупатися в носі!!!

З розмови хлопчаків:
– У мене батьковий ніс, очі матері,
– заявляє один.
– А в мене чоло дідуся, вуха дядька,
– сказав інший.
– А в мене штани брата,
– похвалився Вовочка.

Коли Вовочку запитали, чи може він назвати п’ять найщасливіших років у своєму житті, він відповів:
– Звичайно, це коли я навчався у першому класі.

Вчитель на уроці російської:
– Діти, тож сьогодні ми приступаємо до вивчення літери «Х». Ну, хто знає слова на цю букву? Тут Вовочка тягне руку. Вчителька:
– Ні Вовочка, тобі слово я не дам, бо ти ще за літеру «П» у школу батьків не привів.

Мар’я Іванівна:
– Зараз кожен скаже своє улюблене дієслово. Учні:
– Спати.
– Є.
– Гуляти. Вовочка:
– Щоб мене не вигнали із класу, я скажу так: покращення демографічної ситуації в країні.

Марія Іванівна загадує дітям загадку:
– Діти, назвіть якусь темну область, яка, якось пізнаною чоловіком, затягує його назавжди! Перша “п”, остання “а”. Встає Вовочка:
– Політика!
– Фуууф… Правильно!
– А можна я вам, Маріє Іванівно, загадку загадаю?
– Ну, давай.
– Ким ви, Маріє Іванівно, можете стати у разі крайньої матеріальної потреби, а для чоловіка ця професія ганебна? Перша “п”, остання “а”.
– Он із класу, свиня!
– Та ні, Маріє Іванівно, з цим ви якраз спізнилися. А ось продавщицею
– запросто!

– Вовочку, а ну йди сюди!
– Так, тату?!
– Ти камасутру брав?
– Брав…
– А ти щось домальовував там?
– Ну, так.
– Іди тепер мені допомагати маму розплутувати!