Якось Вовочка питає маму:
– Мамо, а як я на світ з’явився?
– Ну, синку, взяли ми з татом склянку. Він плюнув, я плюнула, поставили на віконце, а вранці ти з’явився. Наступного дня у школі:
– Тань, плюнь у склянку.
– Та ти що, Вовочку?
– Ну, плюнь.
– Тьху. Вовочка теж плюнув і поставив склянку на вікно у своїй кімнаті. Вночі у склянку впав тарган. Вранці Вовочка зі склянкою підходить до матері:
– Мам, роздави онука
– на сина рука не піднімається.
