Анекдоти про Вовочку

Маленький Вовочка бачить, що у мами “великий живіт”, і питає у тата:
– Тату, а чому у мами такий великий живіт став? Тато:
– Еее… нууу… а це тому, що мама давно не какала… Вовочка:
– А тепер зрозуміло, чому я таким лайном вийшов…

Вчителька:
– Навесні розпускаються квіти, а восени дозріває врожай… Вова, повтори!! Вовочка:
– Спочатку розпускаються, а потім виродки народжуються.

Приїжджає Президент до школи, розповідає учням про свою роботу, про розвиток країни і наприкінці промови каже:
– Хлопці, якщо ви любите нашу Батьківщину, то треба обов’язково сплачувати податки. Можете мені ставити запитання. З останніх місць тягнеться рука Вовочки. Президент:
– Запитуй.
– Я хотів уточнити
– якщо батьківщина за кохання просить грошей, то вона повія? Тоді ви сутенер, правильно?

У школі йдуть уроки. Вовочка похмурий бродить коридором. Його зауважує директор, підходить до нього і питає:
– Вовочко, ти чому не на уроці?
– Не бачу логіки!
– А що сталося?
– Сидів я на уроці і ненароком пукнув. Мене вигнали із класу, а весь клас нюхати залишили. Не бачу логіки!

Перехожий йде селом, дуже захотів пити. Заходить у крайню хату.
– Хазяїне, попити можна? Вовочка відповідає:
– У світлиці відро та горщик. Чоловік у темряві намацав горщик, зачерпнув із цебра і п’є.
– Фу, чортеня, то це сеча! Зі злості розбиває горщик. Вовочка зі сльозами:
– Дядько, дядько, а за що я какати буду.

Вовочка підглядає, як мама з татом кохаються. Раптом чує:
– Люба, ти кого хочеш, хлопчика чи дівчинку?
– Ну, тепер дівчинку. За кілька хвилин тато виходить зі спальні. Вовочка знімає штани і підставляє попу:
– Тату, а я хочу шаблю, фломастери та велосипед!

Вовочка:
– Тату, у школі сьогодні батьківські збори, але лише для найвужчого кола.
– Для найвужчого кола? Як це збагнути?
– Будуть лише вчитель і ти.

Вчитель на уроці запитує:
– Що таке «Від кожного за здібностями, кожному за потребами»? Чий це принцип? Вовочка тягне руку:
– Це обмін файлами у торрентах!

Якось Вовочка питає маму:
– Мамо, а як я на світ з’явився?
– Ну, синку, взяли ми з татом склянку. Він плюнув, я плюнула, поставили на віконце, а вранці ти з’явився. Наступного дня у школі:
– Тань, плюнь у склянку.
– Та ти що, Вовочку?
– Ну, плюнь.
– Тьху. Вовочка теж плюнув і поставив склянку на вікно у своїй кімнаті. Вночі у склянку впав тарган. Вранці Вовочка зі склянкою підходить до матері:
– Мам, роздави онука
– на сина рука не піднімається.