Вчителька:
– Хлопці, назвіть антонім слова “гідний”. Вовочка:
– Відстійний.

Вчитель:
– Вовочко, а чого ти там у кутку робиш? Вовочка:
– Квіти охороняю, Маріє Михайлівно.

У найцікавіший момент у кімнату до батьків заходить Вовочка. Тато питає:
– Вовочко, ти кого хочеш: братика чи сестричку?
– Бегемотика!
– Не вийде.
– Злазь, дай я спробую.

Вчителька:
– Вовочко, скажи мені швидко, скільки буде 5 + 8.
– 23.
– Як тобі не соромно бути таким безглуздим! Це буде 13, а не 23.
– То ж ви просили мене відповісти швидко, а не точно.

– Вовочку, що ви сьогодні в дитячому садку робили?
– Писяли.
– Як писали?
– Хлопчики з краників, дівчатка з нічого, а Марія Іванівна з великої рудої щітки.

Тато укладає Вовочок спати. Вовочка:
– Тату! А що там у тебе на стіні висить у залі? Тато:
– Це у спадок від дідуся дісталося! Шабля! Вовочка:
– Че бля?! Тато:
– Спи бля! Що бля!

Перед сном мама каже Вовочку:
– Вовочку, пішли я тобі помою писю. А Вовочка просить:
– Хай мені краще бабуся помиє. У неї руки тремтять.

МарьВанна:
– Підбиваючи підсумки 8-річного навчання, хочу відзначити найнебагатослівніше твір на тему “Ким би я хотів стати в майбутньому”. Скажи, Вовочку, ти сам до цього додумався, чи знову Борька підказав?

Вовочка, нарешті, закінчив школу, залишилося тільки на випускний сходити і все. Ну, він батька і попереджає:
– Па, я якщо п’яний повернуся ти мене не бий. Батько вислухав і каже:
– Ну, випускний все
– таки, 15 років у школі навчався, то можна з такої нагоди й не бити. На ранок Вовочка прокидається весь поранений, побитий.
– Па, ти ж обіцяв мене не бити!
– Так я й витерпів, коли ти мене старим предуном обізвав, витерпів, коли ти мати шльондрою назвав, але коли ти насрав посеред килима купи і вставивши в неї сірники сказав,
– це їжачок і він тепер житиме з нами, я терпіти не зміг!

Вранці Вовочка підходить до мами:
– Мамо, мамо, а що тато сьогодні вночі обкакався?
– Чого ти взяв?
– А я коли вночі повз вашу кімнату йшов, чув, як ти йому казала:
– І довго я це лайно в руках буду м’яти?